8 клас
Українське весілля https://youtu.be/L3gbcX1Ei8s
Кінець ХІХ – початок ХХ ст.
Основу весільного вбрання молодої на слобідських землях України становила весільна сорочка, оздоблена по нижньому краю плетеним мереживом. Поверх сорочки вдягали рясну спідницю з шерстяного, ситцевого або шовкового купованого краму. Спідницю спереду покривали кольоровим фартухом, по низу обшивали бахромою, а в нижній частині декорували нашивками з різноколірного мережива та зубчастими стрічками переважно темних кольорів. Типовим верхнім святковим одягом молодої в цих районах був шитий з тонкої шерсті, сукна або оксамиту керсет з рукавами, т.зв. «юбка», «куцина». Найврочистіші куцини оздоблювали різноколірними гарусними шнурками, кантами, стрічками, сітками з мережива, позументом та блискучими металевими ґудзиками. Голову молодої пов’язували шовковою, переважно білою, хусткою, зверху накладали весільний із штучних квітів вінок, а з лівого боку у вінок вставляли павине перо. Молодому обов’язково замість пояса оперізували весільним рушником. На ноги взували кольорові сап’янові чоботи. Шию прикрашали низками намиста, бурштину, коралів.
На молодого поверх весільної вишитої молодою, сорочки одягали безрукавку. Штани шили з фабричної, т.зв. «черкесинової» або «шведської» тканини. На бриль сестра молодої пришивала круглої форми квітку. На плечі накидали святкову полегшеного типу свиту, т.зв. «чумарку», «чинарку» з купованих бавовняних тканин, а в заможніших – з тонкого фабричного сукна. Передні поли та комір чумарки прикрашали блискучими металевими ґудзиками та вишивали різноколірним шовком.
При реконструкції комплексу використані колекції Державного музею етнографії народів СРСР (м. Ленінград) та польові матеріали автора.
Слобожанщина. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Старобельского уезда Харьковской губернии, теперь Старобельского района Ворошиловградской области
Українське весілля https://youtu.be/L3gbcX1Ei8s
Слобожанщина
Кінець ХІХ – початок ХХ ст.
Весільне вбрання молодих колишнього Старобільського повіту Харківської губернії, тепер Старобільського р-ну Ворошиловградської обл.
Основу весільного вбрання молодої на слобідських землях України становила весільна сорочка, оздоблена по нижньому краю плетеним мереживом. Поверх сорочки вдягали рясну спідницю з шерстяного, ситцевого або шовкового купованого краму. Спідницю спереду покривали кольоровим фартухом, по низу обшивали бахромою, а в нижній частині декорували нашивками з різноколірного мережива та зубчастими стрічками переважно темних кольорів. Типовим верхнім святковим одягом молодої в цих районах був шитий з тонкої шерсті, сукна або оксамиту керсет з рукавами, т.зв. «юбка», «куцина». Найврочистіші куцини оздоблювали різноколірними гарусними шнурками, кантами, стрічками, сітками з мережива, позументом та блискучими металевими ґудзиками. Голову молодої пов’язували шовковою, переважно білою, хусткою, зверху накладали весільний із штучних квітів вінок, а з лівого боку у вінок вставляли павине перо. Молодому обов’язково замість пояса оперізували весільним рушником. На ноги взували кольорові сап’янові чоботи. Шию прикрашали низками намиста, бурштину, коралів.На молодого поверх весільної вишитої молодою, сорочки одягали безрукавку. Штани шили з фабричної, т.зв. «черкесинової» або «шведської» тканини. На бриль сестра молодої пришивала круглої форми квітку. На плечі накидали святкову полегшеного типу свиту, т.зв. «чумарку», «чинарку» з купованих бавовняних тканин, а в заможніших – з тонкого фабричного сукна. Передні поли та комір чумарки прикрашали блискучими металевими ґудзиками та вишивали різноколірним шовком.
При реконструкції комплексу використані колекції Державного музею етнографії народів СРСР (м. Ленінград) та польові матеріали автора.
Слобожанщина. Конец XIX - начало XX в. Свадебный наряд новобрачных бывшего Старобельского уезда Харьковской губернии, теперь Старобельского района Ворошиловградской области
Немає коментарів:
Дописати коментар